Ввечері у вівторок, 26 березня, президент Сербії Александар Вучич попередив, що Сербію та Республіку Сербську чекають важкі дні.
«Важки дні перед Сербією.
В цей момент нелегко казати, які новини дізналися за останні 48 годин… Безпосередньо загрожують життєво важливим національним інтересам і Сербії, і (Республіці) Сербської.
Найближчими днями я повідомлю народ Сербії про усі виклики, які стоять перед нами. Буде важко, найважче дотепер. Будемо боротися. Сербія переможе», – написав він у соціальних мережах.
Інтрига трималася до п’ятниці. Весь цей час політики та експерти висували свої версії щодо можливих загроз, по які написав сербський президент.
Пізно в ввечері в п’ятницю, 29 березня, Вучич виступив зі зверненням, в якому пояснив, що він мав на увазі, коли попереджав про важки часи, що насуваються на Сербію.
Косово на шляху до Ради Європи
Першим викликом президент Сербії назвав в своєму зверненні 29 березня розпочатий процес прийому Косова до Ради Європи (РЄ).
Комітеті з політичних питань і демократії РЄ затвердив висновок доповідача з косовського питання Дори Бакояні, яким рекомендовано схвалення вступу Косова до РЄ 27 березня. Передбачається, що остаточне рішення з цього питання буде ухвалене в травня.
Прогнозовано, що керівництво Сербії насамперед обурив той факт, що Рада Європи фактично долучає до своїх лав частково визнану країну, «територію». Але ще більш нарікань у виступі Вучича викликало те, що в Раді Європи не звернули уваги на багаточисельні скарги сербської сторони про порушення права сербів в Косово. Сербський президент детально зупинився на тому, чому Приштина не заслуговує на вступ до РЄ, ілюструючи свою розповідь прикладами дискримінації та репресій сербів в Косово.
Ще однією помилкою РЄ в Белграді вважають те, що під час розгляду заявки Косова не береться до уваги невиконання Приштиною своїх зобов’язань за раніше узгодженими (за посередництва із Європейським Союзом) домовленостями. Йдеться, насамперед, про нестворення косовською владою Асоціації сербських муніципалітетів (ZSO). Хоча раніше і ЄС, і США заявляли про необхідність виконання цієї домовленості, в контексті вступу до Ради Європи про ZSO не згадуються. Єдиною умовою, яку Приштина мала виконати перед початком процедури приєднання до РЄ, було повернення землі монастирю Великі Дечани (Сербська православна церква), і це було виконано.
Значне обурення у президента Сербії, як і в сербському політикумі, викликала зміна у відношенні до косовського питання Греції. В своєму зверненні Вучич жорстко розкритикував позицію доповідачки щодо Косова, представниці Греції в комітеті Ради Європи Дори Бакояні, яка запропонувала позитивно вирішити питання прийому Косова до РЄ без додаткових умов.
Белград традиційно розраховував на підтримку Афін в просуванні свого бачення косовського питання, тому що Греція не визнала незалежність Косово, а також завдяки давнім сербсько-грецьким зв’язкам на рівні історії, культури та релігії. Відповідно, позиція грецького делегата в РЄ сприймається сербською владою надзвичайно емоційно.
Президент Сербії в останніх виступах не захотів нічого казати про можливі кроки у відповідь з приводу можливого вступу Косова до РЄ, зазначивши, що реакція буде потужною та відповідальною. “Ми продовжимо обговорювати, я готовий вислухати думку Скупщини (парламенту) та уряду. Ми будемо готуватися і чекати”, – сказав Вучич.
Зрозуміло, що вступ Косова до Ради Європи викликає обурення та негативні емоції в Сербії, ще і тому, що є фактично сигналом про початок нового етапу визнання незалежності Косова. Саме тому для сербського керівництва є принципово важливим не допустити остаточного прийому Приштини до РЄ, а якщо це станеться, зробити все, щоб цей крок не призвів до ефекту «доміно». Тому заяву Вучича про «потужну реакцію» не можна сприймати лише як слова.
Втім, кидається в очі, що в своїх останніх виступах сербський президент вирішив не педалювати тему можливого виходу Сербії з Ради Європи. Ймовірно, через відсутність впевненості у підтримці цього кроку суспільством. Але ближче до дати фінального рішення щодо прийму Косові до РЄ ця тема може актуалізуватися. За підтримки державної пропаганди зробити такий крок популярним у сербських громадян є можливим.
Не виключені і інші демарші, які зараз в Белграді воліють не озвучувати.
Резолюція про геноцид та її наслідки
Другим викликом, який наразі стоїть перед сербами, за словами сербського президента, є заплановане ухвалення в квітні на Генеральної асамблеї ООН (ГА ООН) резолюції про визнання масового вбивства боснійців в Сребрениці в 1995 році геноцидом.
Як відомо, в 2015 році подібне рішення не було підтримано в Раді Безпеки ООН через вето, яке наклала Росія. Тепер розгляд резолюції ініційовано на пропозицію Німеччини (та, формально, Руанди), втім, Вучич звинувачує в ініціюванні цього питання Захід, який підтримають мусульманські країни. «Західні держави хочуть поставити нас у скрутне становище, – зазначив він. – Проти нас буде колективний Захід, …плюс значна кількість мусульманських країн».
Резолюція ГА ООН не матиме обов’язкової сили, але сербський президент не виключає, що після визнання подій в Сребрениці геноцидом, буде ставитися під сумнів право на існування Республіки Сербської як утворення, нібито сформованого на основі геноциду. Окрім того, на його думку, «на підставі лише одного необов’язкового вердикту також вимагатимуть від Республіки Сербської воєнних репарацій».
Втім, виникає питання, звідки взялися подібні загрозливі прогнози.
По-перше, можливе ухвалення Резолюції на Генасамблеї ООН не несе правових наслідків (про це каже і сам Вучич).
По-друге, геноцид в Сребрениці ВЖЕ визнано на міжнародному рівні. Ще у 2007 році Міжнародний суд ООН в Гаазі визнав вбивство 8 тисяч боснійських мусульман у місті Сребрениця у 1995 році геноцидом. Чому саме після ухвалення необов’язкового для виконання документу в Генасамблеї ООН раптом все має змінитися, неясно.
Показово, що окрім Вучича, нагнітають пристрасті навколо вірогідної резолюції ГА ООН найбільш проросійські політики регіону – Мілорад Додік, Александар Вулін – а також російські пропагандистські медіа.
Втім, хто б не був автором алармістських сценаріїв і на яких доказах б вони не базувалися, головним наразі є те, що керівництво Сербії в них вірить і буде діяти на підставі саме таких прогнозів.
Відповідь Белграда
Але що саме збирається робити сербська влада у зв’язку з важкими днями, що наближаються?
Як вже зазначалося вище, Вучич в своєму зверненні не розповів про конкретні кроки, які будуть здійснюватися в зв’язку зі вступом Косова до Ради Європи, так само він не став зупинятися на тому, якою конкретно буде відповідь Сербії на ухвалення резолюції щодо Сребрениці та ймовірні подальші дії по відношенню до Республіки Сербської.
Втім, в загальних рисах, або натяками, деякі свої плани на найближче майбутнє Вучич все ж таки прояснив.
На зовнішньополітичній арені Сербія буде намагатиметься переконувати західних партнерів, але, одночасно, буде шукати підтримку поза межами «колективного Заходу».
Під час свого виступу 29 березня Вучич анонсував візит до Франції на запрошення Еммануеля Макрона. «Я отримав офіційне запрошення від президента Франції Макрона, цей візит буде мати велике значення для Сербії, я попрошу його врахувати міжнародні правові норми, особливо зобов’язання створити Асоціацію сербських муніципалітетів», – зазначив він.
Одночасно, в ході президентського звернення – під час оголошення якого були присутні сербські урядовці – була оприлюднена офіційна інформація про те, що Вучич отримав запрошення взяти участь у саміті БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка, Єгипет, Ефіопія, Іран та Об’єднані Арабські Емірати) як спеціальний гість. Зрозуміло, що час і місце повідомлення про це запрошення не є випадковими – анонс фактично став попередженням Заходу про те, що Сербія намагатиметься шукати собі друзів поза межами Європи, якщо її європейські партнери від неї відвернуться (приймуть Косово в РЄ, будуть згадувати про геноцид в Сребрениці…)
«Нас знову чекають битви» («Opet smo pred bitkama»)
Всередині країни політика теж буде змінюватися.
Останні заяви Вучича демонструють, що сербський лідер намагається згуртувати суспільство (навколо себе) перед обличчям загроз, що насуваються. Це може означитиме, що в країні буде більше авторитаризму і менше демократії.
Іншою ознакою змін стає мілітарізація Сербії. Останній час Вучич регулярно і дуже часто відвідував військові навчання, виставки зброї, оборонні заводи та науково-дослідницькі інститути, проводив наради зі збройними силами, постійно говорячи про необхідність зміцнення обороноздатності Сербії. Цей курс буде остаточно закріплено після призначення нового уряду – на посаду прем’єр-міністра президент Сербії запропонував нинішнього першого віце-прем’єра та міністра оборони Мілоша Вучевича. Вучевич замінить на посту глави уряду Ану Брнабич, яка колись була призначена, щоб продемонструвати лібералізм Сербії та зосередженість країни на економічному розвитку. Призначення Вучевича має, напевно, продемонструвати, що тепер пріоритетом Белграда будуть іншими – захист національних інтересів, передусім укріплення національної оборони, розвиток військово-промислового комплексу, зміцнення армії…
«Будемо боротися. Сербія переможе», – ці слова зі поста Вучича у Фейсбуці 26 березня можна вважати короткою програмою дій нинішньої сербської влади, зокрема, нового уряду.
Тільки час покаже, що саме мав на увазі сербський лідер, використовуючи слова «боротьба» та «перемога», і чи не є ці його заяви провісником важких днів для всього регіону.
