Ніколи раніше жодний з політиків Боснії і Герцеговини навіть не думав критикувати Високого представника (ВП) у БіГ. Він є найвищою посадовою особою, яка може зупиняти дію національних законів, видавати рішення з силою законів та звільняти будь-якого політика держави, навіть членів Президії БіГ та президентів обох ентитетів. Але така людина знайшлася. Їм став Милорад Додік. Він почав підніматися на вищі щаблі влади в БіГ та РС саме завдяки одному з високих представників – Карлосу Вестендорпу, який в 1998 році порекомендував його на посаду глави уряду РС. Піднявшись до посад члена Президії БіГ й Президента РС, він розв’язав справжню інформаційну війну проти К.Шмідта та Офісу високого представника у Сараєво (ОВП), що був створений на підставі Дейтонської мирної угоди 1995 року. Саме високий представник та ОВП заважають Додіку досягти свої мети – «виштовхати» РС з єдиної держави БіГ та стати баном (володарем) території, яку ніхто не визнає державою.
Про цю війну та її перебіг вже написано чимало у тому числі й матеріалах нашого Центру. Ми ж хочемо зупинитися на з’ясуванні двох питань.
Перше з них – чому Додік ризикнув почати «війну» проти ВП? Бачимо, що причин декілька:
Потурання Додіку з боку міжнародної спільноти. Перші роки після війни Боснія і Герцеговина перебувала під міжнародним управлінням. Але тривалий час поза увагою залишалися войовничі заклики та сепаратистські гасла Додіка, лідера боснійських сербів. Його вмовляли, попереджали, а США навіть запроваджували санкції, але він тільки посилював свій тиск на конституційний устрій БіГ. Пасивність міжнародної спільноти, тривалий час нерозуміння нею хто такий Додік і як далеко може він зайти, лише продовжували посилювати його позиції.
І вже 25 вересня ц.р. на зустрічі лідерів партій правлячої коаліції він підтвердив, що умовляти його не має сенсу. Додік запропонував колегам проект угоди про «повний суверенітет БіГ»! У якості перших кроків він пропонує вивести зі складу Конституційного суду іноземців та припинити діяльність ОВП. Обидві вимоги Додіка повністю суперечать положенням Дейтонської угоди та є нападом на конституційний устрій держави.
Спірне призначення К.Шмідта на посаду Високого представника. Відхід від традиційного механізму призначення (він, до речі, не чітко прописаний в Дейтонських угодах), без затвердження РБ ООН, дав привід Додіку заявити що у ВП відсутній легімітет, а тому й ОВП не є легітимним. Таку позицію послідовно підтримує Росія, лобіюючи цю ідею в РБ ООН та на засіданнях Ради з імплементації Мирної угоди (тобто Дейтона). До речі тільки перший високий представник у БіГ затверджувався РБ ООН. Усі останні не проходили цю процедуру. На активізацію сепаратистських дій президента РС у вересні цього року міжнародна спільнота знову обмежилася лише заявами окремих західних посольств в Сараєво та згаданої Ради з імплементації та черговими попередженнями Додіку.
Безвідповідальність політиків БіГ, які грають в не зовсім чисті й чесні політичні ігри, виключно в особистих та вузько партійних інтересах. При цьому вони забувають про існуючи виклики для цілісної БіГ. Прикладом є взаємна підтримка Додіка та лідера найвпливовішої партії боснійсько-герцеговинських хорватів Драгана Човича. В обмін на мовчазну підтримку сепаратистських ігор боснійських сербів боснійсько-герцеговинські хорвати здобули покращення своєї позиції в новому законі про вибори. Тому Додік стає ще більш смілим, наполегливим та зухвалим у своїх заявах та діях.
Підтримка з боку іноземних країн. Додіка у «війні» проти ВП підтримує лише декілька країн, головним чином у формі політичних заяв та різноманітних обіцянок.
На першому місці серед союзників стоїть Росія. Політика Додіка відповідає її стратегічним завданням в регіоні та фактично він її і реалізовує – зберегти вплив Москви в БіГ, перетворивши цю країну в системний фактор дестабілізації Західних Балкан, реалізацію ідеї сецесії РС. Угорщина також намагається стати впливовим політичним та економічним гравцем в країні. Вона обіцяє гроші РС, блокує санкції ЄС проти Додіка, що рушить спільні дії ЄС з нормалізації ситуації в БіГ та відверто грає на боці Росії. Сербія, у відповідності до велико сербської концепції, від якої до кінця Белград не відмежувався, «Сербія там, де мешкають серби». Сербія економічно підтримує РС, іноді проводить спільні засідання урядів та різноманітні урочисті заходи. Але останнім часом керівництво Сербії утримується від коментарів щодо сепаратистських кроків Додіка, постійно повторюючи заяви про непорушність кордонів БіГ та підтримку її цілісності.
Вищезгадані причини стали базою для формування величезної самовпевненості Додіка у тому, що будь-які його заяви, а відтепер й дії, можуть залишатися безкарними. І це підтверджують останні новини з «фронтів» проти ОВП: відмова від співпраці з «громадянином К.Шмідтом; загроза його депортації, у разі відвідування РС; заборона друкувати та виконувати його рішення; нарешті – «угода про повний суверенітет БіГ», у якій вже не буде ОВП…
Друге запитання – які можливі подальші сценарії розвитку ситуації в БіГ? На нашу думку їх три.
Перший – Додік продовжуватиме свою авантюру, проголошує незалежність РС та вихід з БіГ. Не зрозуміло тільки куди виходити (за логікою його заяв це приєднання до Сербії або проголошення власної державності) та хто підтримає такий крок. Сподіватися йому можна лише на Росію. Але сумнівно, що режим Путіна тепер зможе надати ефективну підтримку «новій РС», та й грошей на її утримання не вистачає. Президент Сербії А.Вучіч не підтримує такий крок. Йому це не потрібно, оскільки він ще не відмовився від ідеї привести Сербію в ЄС та й необхідну фінансову допомогу від Євросоюзу втрачати ризиковано для його влади. Хорватія, як член ЄС і НАТО, жодним чином також не піде на підтримку додікової авантюри, навіть під гаслами «захисту» хорватського населення БіГ.
При цьому всі розуміють, що мирне розлучення неможливе, про що неодноразово заявляли бошняцькі лідери. Тоді – або нова громадянська війна, або НАТО й EUFOR розпочнуть нову операцію в БіГ.
Другий – Крістіан Шмідт застосовує Боннські повноваження та відміняє всі закони та рішення влади РС та скасовує всі рішення влади РС проти нього та Дейтонської угоди, відстороняє всіх лідерів сепаратистів та призначає нову тимчасову владу, яка працюватиме до нових виборів. Подібне вже було в історії РС. Так, до 2004 року у цьому ентитеті ВП звільнив понад 100 вищих чиновників, зокрема й члена президії БіГ від сербського народу.
Про високу ймовірність такого сценарію свідчать останні заяви Шмідта: «Використовуватиму законні повноваження, оскільки настав час переходити від слів до дій…Додіка чекають неприємні хвилини».
Третій – все залишиться без змін. Додік буде погрожувати «незалежністю РС», а Шмідт поступово буде намагатися обмежувати дії Президента РС законами та викликами до суду.
А поки війна Додіка проти Шмідта продовжується.
