Чергові позачергові парламентські вибори у Республіці Сербія

Чергові позачергові парламентські вибори у Республіці Сербія

Півтора роки тому, у квітні 2022 року, в Сербії відбулися позачергові вибори. Й ось, 1 листопада, президент Сербії Александар Вучич призначив на 17 грудня цього року нові позачергові парламентські вибори та розпустив Скупщину держави. Крім того, у місті Белград та ще 64 містах та общинах також відбудуться вибори місцевих депутатів. Згідно національного законодавства виборці мають обрати 250 депутатів Скупщини, яких представили зареєстровані партії, рухи та виборчі блоки. Виборчі списки треба подати до Республіканської виборчої комісії (РВК), для чого необхідно зібрати не менше 10.000 підписів, а для загальнонаціональних партій – 5.000. При цьому 40% місць виборчих списків мають отримати жінки. Для здобуття місця в парламенті треба «перетнути» 3% прохідний бар’єр. 

Вперше про можливість дострокових виборів президент А.Вучич заявив на початку року. Але реальними їх зробили щотижневі мітинги протесту під гаслом «Сербія проти насильства». Вони почалися в травні цього року після того, як неповнолітній школяр розстріляв дітей у школі у центрі Белграда та  з рушниці було вбито декількох осіб в Младеновці. На початку учасники багатотисячних мітингів вимагали покарання вбивць та керівників силових відомств, закриття декількох провладних медіа. З часом звичайні демонстрації трансформувалися у громадянський рух, а мітинги перетворилися на помітну опозиційну силу, яка висунула політичні вимоги — провести дострокові парламентські вибори, забезпечити свободу слова, звільнити мас-медіа від державного контролю, поліпшити якість життя, гарантувати безпеку, боротися з корупцією, організованим криміналом і багато інших. Ідея проведення дострокових парламентських виборів стала домінантою політичного життя Сербії.

Основні причини проведення виборів

Сталося диво – опозицію, яка вимагала зміни влади та дострокових виборів, підтримав президент А.Вучич. Які ж причини привели опозицію та президента Сербії до спільної ідеї проведення дострокових виборів? 

Причина перша – протести під гаслом «Сербія проти насильства», стали відповіддю на запит суспільства щодо необхідності зміни влади та проведення реформ. Люди чекають на тих, хто розв’язує проблеми, а не констатує або ігнорує їх. Й саме вибори створюють сприятливі умови для здійснення цього.

Друга причина – погіршення соціально-економічної ситуації в Сербії.Керівництво країни неодноразово згадувало «серйозні» економічні проблеми –  сповільнення економічної активності на тлі стабільної інфляції, що призвело до погіршення якості життя та зростання цін, у першу чергу на продукти харчування до 20–25%, що значно погіршило якість життя в країні та загострило соціально-політичну ситуацію. 

Третя причина – необхідність врегулювання відносин між Белградом та Приштиною. Захід посилив тиск на Белград і Приштину, щоб вони нарешті перейшли до імплементації досягнутих раніше домовленостей з цього питання. Нові вибори створюють президенту Вучичу сприятливі умови для чергового відкладення їх імплементації через затягування формування нового уряду, який до цього уникав розв’язання гострих проблем, у тому числі виконання зобов’язань Сербії з Брюссельської (2013 р.)  та Охридської (2023 р.) угод.

Нарешті, остання причина – дві тенденції, які дуже турбують А.Вучича:падіння рейтингу Сербської прогресивної партії (СПП) та її союзників з 56% на початку 2023 року до 44% у жовтні ц.р.;  зближення кількості тих, хто голосуватиме на виборах за «Сербію проти насильства» (38%,) та тих, хто підтримує коаліцію на чолі з Вучичем (опитування проводилися «Центром досліджень, прозорості та підзвітності» та агенцією «Stata»). З метою розширення електоральної бази Вучич створив та очолив «Рух за Сербію», який підтримала СПП. Це дало йому можливість позиціонувати себе, як лідера більшості сербів, а не тільки членів СПП. Вірогідно президент розраховує на те, що таким чином буде збережено домінуюче місце СПП в політичній системі Сербії та формуванні уряду. 

Головні учасники позачергових виборів 

Станом на 6 листопада РВК прийняла для розгляду та перевірки  лише 5 виборчих списків. Формування виборчих блоків та списків, їх передача до Республіканської виборчої комісії триватиме до 26 листопада. Серед них є 4 блока та партії, які мають найбільші шанси пройти до Скупщини, а саме:

  • «Александар Вучич – Сербія не повинна зупинитися», сформований на основі СПП та «Руху за Сербію». Список очолив голова СПП та міністр оборони М.Вучевіч, а у першій десятці, прем’єрка А.Брнабіч, спікер Скупщини В.Орліч, відомі спортсмен, професор, музикантка, журналістка. Скоріш за все, цей блок отримає відносну більшість мандатів за підсумками виборів, ніж інші учасники перегонів. Однак сумнівно, що Вучич зможе самостійно сформувати уряд, навіть за допомоги традиційних союзників – Соціалістичної партії, проурядових національних партій та декількох малих регіональних партій. Сказати, ким буде сформована урядова коаліція поки ще важко;
  • «Івіца Дачіч – прем’єр Сербії» це список Соціалістичної партії Сербії (СПС), тобто давнього союзника А.Вучича та її лідера Івіци Дачича. Партія буде самостійно брати участь у перегонах, але отримує відносно невелику проте гарантовано прохідну кількість мандатів (рівень підтримки 7,3%).  Вучич та Дачич вже домовилися про формування урядової коаліції. Дачич, виходячи з назви свого виборчого списку, вже визначив «вартість» участі у ній – посада глави Уряду. Але що ж робити з Вучевичем та Брнабич, які займають перші місця  у виборчому списку «Александар Вучич – Сербія не повинна зупинитися» й потенційно також можуть претендуватиме на прем’єрство? Цікаво, що третє місце в списку отримав син військового злочинця С.Мілошевіча;
  • блок «Народне зібрання – державотворча сила» складається з  «Сербського руху Двері» та «Сербської партії завітників». Вони ідентифікують себе як державотворчою опозицією, але це проросійські праві партії. Блок не зможе отримати значної кількості місць у Скупщині та швидше знову залишиться опозицією Вучичу;
  • «Воїслав Шешель – Сербська радикальна партія» – великосербська праворадикальна політична сила, яку очолює військовий злочинець Шешель. Він вже заявив, що партія піде на парламентські вибори самостійно (є питання – чи зможе подолати 3% відсотковий рубіж. Якщо так – то увійде до владної коаліції), а на місцеві вибори – разом з СПП. Такий варіант дасть їй можливість популяризувати себе та тиснути не тільки на місцеві органи самоврядування, але і на центральну владу.

Поки що не передав до РВК свій список опозиційний блок «Сербія проти насильства» (ОП СпН), що складається з 8 проєвропейських партій, який очолює Мирослав Алексич (лідер Народного руху). Партії навіть підписали «Договір в ім’я перемоги», яким зобов’язуються «поважати» (один одного), «не нападати» на союзників,  «координувати» дії, «фокусуватися на зміні кримінального режиму», та робити все, що «потрібно задля перемоги». Блок може отримати голосів не менше СПП і також шукатиме союзників для формування урядової коаліції. У той же час, не зовсім зрозуміло, чому лідери не передають виборчий список. Це підштовхує до думки про непрості внутрішні дискусії у такому різнокольоровому об’єднанні. Можливо не всі погодилися з рішенням Алексича про недопущення до блоку Сербської демократичної партії Бориса Тадича (одного з найбільш відданих євроінтеграції політиків Сербії). Мотивація була відверто надумана – «відсутність місць у списку»! А Тадич міг би стати значною допомогою проєвропейському блоку у процесі формування проурядової коаліції та уряду.

В РВК очікують виборчі списки від партій національних меншин (албанської, боснійської, угорської, хорватської), правоцентристської Народної партії, Союзу комуністів Югославії, Російської партії, Руху за оновлення королівства Сербія та інших. Навіть, якщо вони отримають по декілька мандатів, то принципово не вплинуть на склад Скупщини та стануть або відданими союзниками провладної коаліції, або будуть ситуативно голосувати.

Передвиборча кампанія, як завжди, буде гострою та супроводжуватиметься скандалами, взаємними звинуваченнями. За підсумками виборів Скупщина стане більш політично строкатою, що ускладнить формування уряду та розподіл міністерських портфелів. Адже ставки досить високі – або Сербія чітко стане на проєвропейський курс, або так і буде намагатися балансувати між Сходом та Заходом.