Рух “Інша Україна”, створений “кумом Путіна” Віктором Медведчуком, почав активну роботу в Сербії, і навіть отримав свого депутата в парламенті. Чому проросійського політика, якого Україна звинувачує в державній зраді, зацікавили Балкани?
На ці та інші питання ми спробуємо відповісти в нашій статті.
Хто такий “кум Путіна”
Віктор Медведчук – дуже відома персона в українській політиці.
За освітою адвокат, сумно відомий в Україні захистом в радянському суді українського дисидента та поета Василя Стуса. Тоді Медведчук визнав вину свого підзахисного, хоча Стус її заперечував, і поета засудили до максимального покарання — 10 років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Стус помер в ув’язненні.
Після незалежності України Віктор Медведчук пішов в політику. Був депутатом і навіть заступником голови українського парламенту. Треба зауважити, що “кум Путіна” це не прізвисько – дочка Медведчука Дарина дійсно у 2004 р. стала хрещеницею Путіна.
На початку 2000-х Віктор Медведчук був “сірим кардиналом” тодішнього президента Леоніда Кучми, очоливши його адміністрацію. Саме на цій посаді він зустрів у листопаді 2004 року “Помаранчеву революцію” – масовий протест на центральній площі Києва, Майдані незалежності (звідси й знайоме всім визначення протестів – “Майдан”). Причиною виступів українців стали організовані тодішньою владою системні фальсифікації під час президентських виборів. Мирний протест тривав понад місяць і завершився компромісом. Влада погодилася на повторне голосування, т. зв. “третій тур” президентських виборів, за результатами якого переміг вже не проросійський кандидат Віктор Янукович, а прозахідний Віктор Ющенко. Опозиція натомість підтримала конституційну реформу (автором якої, як стверджують, був Медведчук), що зменшувала повноваження глави держави.
Попри поразку його політичної сили внаслідок “помаранчевого Майдану”, Віктор Медведчук залишився активним учасником українського політичного життя і не пішов “зі сцени” навіть після початку російсько-українського конфлікту у 2014-му році. Ба більше, Медведчук та члени його команди брали участь від України в різноманітних українсько-російських переговорних форматах. До 2018 року Медведчук був членом Тристоронньої контактної групи, яка займалася гуманітарними питаннями.
Проте з наближенням повномасштабного вторгнення стосунки кума Путіна та української влади погіршувалися. Проти Медведчука відкрили кримінальну справу через підозри у скоєнні кількох злочинів: посягання на територіальну цілісність України, розкрадання природних ресурсів, передача таємної інформації російським спецслужбам, державна зрада та сприяння діяльності терористичної організації.
Після початку повномасштабної війни у 2022 році Медведчук намагався сховатися та втекти, але був затриманий. Існує версія, згідно з якою один із початкових сценаріїв швидкої російської “спеціальної операції” проти України передбачав призначення саме Віктора Медведчука очільником російської окупаційної адміністрації в Києві.
“Україна в екзилі” чи “Друга Росія”?
21 вересня 2022 року Україна, в рамках обміну, передала Віктора Медведчука Росії. Він уникнув покарання та відправився до РФ разом з 56 російськими військовослужбовцями. Натомість в Україну з російського полону повернулося 215 українських військових.
Медведчук швидко адаптувався до ролі політичного вигнанця і через кілька місяців після свого переміщення до Росії створив рух “Інша Україна”. Фактична мета організації, яка чітко простежується в її заявах та діях – об’єднання проросійські налаштованих українських громадян (або ексгромадян, як і сам Медведчук, якого на початку 2023 року позбавлено українського громадянства) головним чином за межами України. В перспективі, вочевидь, планується формування на базі цієї спільноти суспільно-політичного руху, який би міг грати роль “опозиційної української партії”, яка виступатиме з відверто антиукраїнських позицій на підтримку російської агресії.
Створення такої сили всередині України неможливо, бо це б сприймалося як “стокгольмський синдром”, або як державна зрада. В Росії ж подібна діяльність виглядає цілком природньо – як чергова гібридна складова агресії РФ проти України.
На балканському напрямку
Втім, як виявилося, межами Російської Федерації рух Медведчука обмежуватися не збирається.
В серпні 2023 року представництво російської організації “Інша Україна” було відкрито в Сербії. Уповноваженою особою “міжнародного громадського руху” став Драган Станоєвич.
Станоєвич є достатньо відомим проросійським діячем з довгою політичною біографією. Деякий час місцем його перебування була Україна, але наразі Станоєвич перебуває за її межами, адже знаходиться під українськими санкціями через різноманітну підтримку РФ.
Сербські медіа стверджують, що Станоєвич почав співпрацювати з Медведчуком багато років тому, ще в Україні. Тому його поява як представника проєкту “кума Путіна” не виглядає несподіванкою. Однак лишається питання – яке відношення “Інша Україна” має до Сербії?
Відповідь може звучати так: розвиток руху Медведчука передбачає розгортання діяльності не тільки в Росії, але і в інших країнах, в першу чергу, в достатньо проросійські налаштованих.
Ця версія має право на існування – такий крок може виглядати цілком доцільним з точки зору мети “Іншої України”.
Не секрет, що в Сербії та в сусідніх країнах, насамперед в Чорногорії, перебуває значна кількість українських громадян, які виїхали в Європу після 24 лютого 2022 року. Серед них – мешканці Криму, Донбасу та інших регіонів України, що є або були під російською окупацією. Значна частина з цих біженців або зберегла, або змогла відновити свої українські паспорти, бо наявність паспорта України дає переваги з отриманням статусу та допомоги в європейських країнах. За неофіційною інформацією, далеко не всі з цього контингенту є патріотами України – є серед них і симпатики, або навіть фанати РФ. Є такі формально українські біженці й в країнах ЄС.
Ці люди – важливий ресурс для “Іншої України”. Там про це знають і збираються активно з ними працювати зі “штабу” в Белграді.
Ось що каже про це сам Станоєвич в недавньому інтерв’ю:
“Багато українців проти влади. Хтось поїхав до Сербії, хтось до Росії, хтось до Євросоюзу. Є багато тих, хто проти влади. Ці люди звертаються до мене з проханнями про допомогу, юридичну консультацію та питання про дозвіл на проживання. Але вони просять не публікувати те, що вони зі мною спілкувалися, бо бояться своєї країни.
Хотілося б, щоб була нова платформа, яка могла б об’єднати людей більше, ніж окремий політик”.
На цьому аналіз справжніх цілей відкриття представництва руху Медведчука в Сербії можна було б і завершити, проте є одне “але“.
“Інша Україна” та її лідер явно не збираються обмежуватися лише українською тематикою і вже зробили серйозну заявку на активну участь у внутрішньополітичному житті Сербії.
“Інша Україна” чи “Інша Сербія”?
На останніх парламентських виборах Драган Станоєвич був в списку “Ми – голос народу” Бранимира Несторовича і тепер отримає депутатський мандат. Таким чином Станоєвич, як один з лідерів цього блоку, буде мати авторитетну трибуну, а організація Медведчука матиме в Сербії офіційне представництво на державному рівні.
В ході виборчої кампанії, а також після голосування Станоєвич, звісно, згадував про “Іншу Україну”, але основні теми його публічних заяв стосуються саме сербської політики – як зовнішньої, так і внутрішньої. Деякі з них є актуальними саме в контексті російсько-української війни, як то тема запровадження санкцій проти РФ (Станоєвич, звісно, категорично проти). Але більшість заяв представника руху Медведчука в Сербії стосуються поточного політичного життя в країні та питань, що турбують саме сербів. Це насамперед післявиборчі протести, Косово та євроінтеграція.
Не мовчить з приводу сербських внутрішньополітичних подій не тільки представник “Іншої України” в Белграді, але й власне “Інша Україна”, яка регулярно оприлюднює коментарі щодо ситуації в Сербії.
Ось що голова Ради руху Медведчук казав про сербські протести проти порушення на виборах:
«Сьогоднішні події в Сербії — це класика “кольорової революції”, коли нацисти видають себе за демократів, а політичні злочинці заявляють, що наводять лад».
Також про євроінтеграцію Сербії:
“…навіщо вступати до Євросоюзу, якщо звідти призначатимуть керівників країни, не зважаючи на думку народу, залишається відкритим. Сьогодні Євросоюз йде у кільватері у НАТО, який без жодних підстав розбомбив Югославію та розчленував її. І добре видно, що рух у ЄС — це рух до подальшого розчленування Сербії та знищення сербів як нації”.
А ось такий коментар розмістив сайт “Іншої України” щодо перспектив розв’язання косовського питання:
“Багато експертів зазначають, що час зараз працює на Белград і в міру розпаду глобального світу та скорочення присутності Штатів у Європі вже через кілька років у Сербії може з’явитися можливість досить безболісно повернути собі Косово.
Можна припустити, що в ситуації, коли США будуть надто зайняті іншими справами, в Європі ніхто без підтримки Вашингтона воювати з Белградом не наважиться. Тоді надмотивована сербська армія виконає довгоочікуваний наказ, а Албанію накриє гуманітарна катастрофа у вигляді мільйонної хвилі біженців із невизнаної держави”.
Фактично, йдеться про сформульований наратив щодо “Іншої Сербії” – Сербії, яка не вступає до ЄС; Сербії, яка розв’язує війну, силою повертаючи Косово; Сербії, яка є васалом Росії – бо, на думку Медведчука, “якщо прибрати культурно-історичні зв’язки сербського та російського народу, то й Сербії у її національному розумінні не буде”.
“Український сценарій” для Сербії
Заяви руху Медведчука про Сербію активно транслюють російські пропагандистські медіа, що виходять сербською мовою. (Цей факт, до слова, демонструє, що сербський напрямок в діяльності “Іншої України” не є самодіяльністю, і що його підтримують у Кремлі.) Після проходження своєї людини до сербського парламенту, організація “кума Путіна” отримає ще більше можливостей для просування не тільки й не стільки “Іншої України”, як “Іншої Сербії”.
Невідомо, чи організація Медведчука отримала в Кремлі завдання, чи виступила з ініціативою, яку погодили потім в Кремлі, але факт є фактом – наразі “Інша Україна” активно працює на сербському напрямку, і судячи з усього, збирається нарощувати свою активність на Балканах.
Посольство України в Белграді наприкінці грудня минулого року направило офіційний протест до Міністерства закордонних справ Республіки Сербія, в якому просить про припинення діяльності представництва “Іншої України”. А от про якесь обурення з боку офіційного Белграда у зв’язку з активністю організації Медведчука в Сербії не відомо.
Водночас більш загрозливою ситуація виглядає саме для нинішньої сербської влади на чолі з Александаром Вучичем. Очевидно, що для Москви сьогоднішній Белград є занадто прозахідним та недостатньо проросійським, занадто нерішучим у питанні Косова, занадто активним у своєму просуванні до ЄС. Незабаром можна очікувати посилення проросійської, антизахідної, антиєвроінтеграційної та конфронтаційної щодо Косова риторики з боку Медведчука та його команди для політичного тиску на Вучича та для збурення сербських громадян. Фактично, будівництво “Іншої Сербії” за “методичками” (інструкціями) Кремля вже стартувало – питання лише в тому, як далеко дозволить Белград зайти Москві в повторенні “українського сценарію”.
