Президент Чорногорії Яков Мілатович 10 серпня доручив своєму соратнику з руху Європа зараз (далі – РЄЗ) Мілойко Спаїчу сформувати новий уряд країни за підсумками парламентських виборів 11 червня цього року. Питання яким буде новий уряд турбує не тільки політикум та громадян Чорногорії, але політиків ЄС та США, союзників по НАТО та сусідів, а також Сербію, Росію, Україну. Усі стурбовані запитанням – куди далі піде країна, чи продовжуватиме свій євроінтеграційний курс, чи залишиться в НАТО або повернеться у сторону російсько-сербського світів. Занепокоєність зрозуміти можна – особа якій доручено формування нового уряду (так офіційно зветься поки що Спаїч) дає мало інформації про переговорний процес. Навіть президент Мілатович висловив незадоволення «відсутністю прозорості» у переговорах, де ситуація «дуже небезпечна». Останніми днями між двома лідерами РЄЗ виникали деякі суперечки щодо складу Уряду, що й викликало критичні заяви Мілатовича. Його стурбованість підтвердили несанкціоновані мітинги та автопробіги 30 серпня, які відбулися у деяких містах під гаслами «захисту волевиявлення» виборців. Їх організаторами були лідери просербского блоку «За майбутнє Чорногорії» (ЗМЧ) на чолі з Андрія Мандичем, які незадоволені тим, що Спаїч не запросив представників цієї політсили до участі у новому уряді та «не вірить в їхню щирість». У відповідь, ЗМЧ, за прикладом свого попередника – Демократичного фронту, вивів своїх прихильників на вуличні протести під сербськими та російськими прапорами. На теперішній час поки відомо не так багато, але наявна інформація дозволяє припустити вірогідні формати майбутнього уряду Чорногорії та запропонувати декілька можливих сценаріїв подальшого розвитку ситуації.
Урядова коаліція. Спаїч декілька разів заявляв, що урядова більшість складатиметься з депутатів від РЄЗ, Бошняцької та двох албанських партій, Хорватської громадянської ініціативи, Демократів Чорногорії, Соціалістичної народної партії. Таким чином, він впевнено розраховує на підтримку 43 депутатів. Однак, не випадково президент Мілатович висловив занепокоєність процесом формування уряду та заначив, що втрачається «енергія перемоги» президентських виборах. Вже відомо, що 5 депутатів РЄЗ та їх союзників у Скупщині заявили, що незгодні з пропозиціями більшості щодо формування влади. Як вони будуть голосувати у майбутньому – сказати важко. Адже, якщо вони не змінять позицію і не повернуться до урядової коаліції, тоді залишиться лише 38 голосів, стільки ж, як і у опозиції. Цього не достатньо для формування урядової більшості.
Опозиція. Представники Демократичної партії Чорногорії (DPS), ЗМЧ та Громадський блок «Об’єднана реформаторська дія (URA)», вірогідно, не увійдуть до складу нового уряду. Таким чином, опозиція має 38 голосів, що створює певні умови для блокування роботи Скупщини та Уряду. ДПЧ та ЗМЧ не здатні створити власну коаліцію – вони принципово різняться між собою. ДПЧ – партія, яка відстоює незалежність Чорногорії, а ЗМЧ – відверто просербська, з російським забарвленням. ЗМЧ мріє вивести країну з НАТО, ДПЧ намагається зберегти членство в НАТО. ДПЧ з перших днів російської агресії проти України чітко та однозначно висловила підтримку українського супротиву, підтримує антиросійські санкції, а ЗМЧ підтримує російських окупантів та виступає проти антиросійських санкцій. ЗМЧ бажає відкликати визнання незалежності Косово, а ДПЧ підтримує його державність. Однак спільне ситуативне голосування, разом з URA, проти урядової коаліції – це реальність.
Національні меншини. Не відомо, як поведуть себе депутати від національних партій. Так, албанці, бошняки та хорвати обіцяли Спаїчу підтримку в обмін на окремі державні посади й скоріш всього вони отримають декілька місць, але, так би мовити, не першої лінії. Наприклад – одного віце-прем’єра та міністра з питань національних меншин, або праці, чи спорту, декількох заступників міністрів та керівників державних агенцій. Але ніколи раніше представники національних меншин не були на чолі міністерств фінансів, МЗС, оборони, економіки, сільського господарства – як правило їх очолювали чорногорці. Їх позиція у відношенні до Уряду буде формуватися під впливом двох факторів: як будуть задоволені Спаїчем їхні вимоги та наявністю (або відсутністю) попередніх зобов’язань перед багаторічним союзником ДПЧ та особисто перед колишнім президентом М.Джукановичем.
Можливі сценарії. Таким чином, ситуація з формуванням нового Уряду для РЄЗ, Мілатовича та Спаїча дійсно складна. Під великим питанням формування урядової більшості, що означає нестабільну владу, не здатну забезпечити подальший розвиток держави та стагнацію процесу євроінтеграції. Це створює сприятливі умови для поширення російського та сербського впливу в Чорногорії та обмеження її незалежності.
Який же вихід, що робити переможцям президентських та парламентських виборів. Здається є декілька можливих сценаріїв.
Перший Мілатовичу та Спаїчу вдасться навести лад в своїй партії та у своїх союзників, повернути тих, хто не підтримав їх пропозиції щодо складу Уряду. Тоді 43 голоси в парламенті гарантовані. І урядова більшість буде сформована.
Перший +. Спаїч, під тиском Демократів Чорногорії та обставин погоджується на участь в Уряді URA з чотирма депутатами у Скупщині, тоді вже 47 голосів. При цьому для абсолютної більшості у дві третини для гарантованого контролю за Скупщиною потрібно 52 мандати.
Другий (малоймовірний). Під час передвиборчої кампанії Спаїч у відповідь на запитання щодо можливого союзу з ЗМЧ відповів – «побачимо», що здивувало та насторожило політологів та експертів. Об’єднання так званих «хороших сербів» Спаїча та «поганих сербів» Андрія Мандича буде згубним для європейської Чорногорії. Але у такому випадку він отримує 13 додаткових голосів, а коаліція матиме вже 56 голосів, що вже стійка більшість. Проте важко уявити, що з таким сценарієм погодяться національні партії та Демократи Чорногорії – їм зовсім не потрібен «сербський світ», також як й «руський».
Третій (практично неможливий) – запросити до Уряду оновлену ДПЧ без токсичного для багатьох чорногорських політиків Міло Джукановича. Тоді урядова коаліція матиме конституційну більшість у 64 голоси. Але у такому випадку треба буде переконати у необхідності такого формату коаліції президента, інших членів коаліції та поділитися з ДПС чималою частиною міністерських портфелів.
Четвертий (висока вірогідність). Спаїч не зможе реалізувати жодний зі згаданих сценаріїв та сформує «технічний/перехідний уряд», який діятиме не дуже довго. У такому випадку президент розпускає парламент та призначає позачергові дострокові вибори.
Треба також відзначити, що існує ще одна «політична сила» – Сербська православна церква (вона вже декілька років не духовна сила, а справжній впливовий політичний гравець на Західних Балканах), яка є ефективною зброєю лобіювання «сербського світу» в Чорногорії, за підтримки свого російського спільника РПЦ. Вона має вплив не тільки на значну частину населення і всі просербські партії, до неї близькі самі Мілатович та Спаїч. Крім того, СПЦ сприяла перемозі Мілатовича на президентських виборах та РЄЗ – на парламентських. І це може насторожувати, адже борги треба віддавати. Не можна виключати і того, що західні партнери, які не бажають втратити союзника в регіоні та «віддати» Чорногорію Росії та Сербії, можуть у якісь формі спробувати вплинути на процес формування Уряду. І вони знайдуть можливість допомогти Спаїчу створити дійсно прочорногорських Уряд та патріотичну урядову коаліцію.
