Через 25 роки після закінчення війни та через понад 15 років після проголошення незалежності Косова, Косовська Митровиця залишається розділеною. Центральний міський міст через річку Ібар мав зв’язувати дві частини міста, сербську та албанську. Але споруда, яка за своїм визначенням має поєднувати, стала постійним приводом для суперечок.
Без згоди сербів неможна
Міст в Косовської Митровиці мав бути урочисто відкритий для транспортного руху ще в січні 2017 року, але цього не сталося. Урочистості за участі високопосадовців Європейського Союзу кілька разів переносилося, поступово ця тема втратила актуальність…
Понад рік тому питання знов з’явилося в порядку денному.
В квітні 2023 року муніципальні збори Північної Митровиці, які залишилися практично без сербських представників після того, як серби залишили косовські інституції в листопаді 2022 року, вирішили відкрити головний міст Косовської Митровиці для транспортних засобів. Ці плани викликали різку негативну реакцію з боку місцевих сербських лідерів і високопосадовців Сербії, які зазначили, що мета цього рішення – провокування конфліктів і, врешті решт, вигнання сербів з Косово.
Зокрема, президент Сербії Александар Вучич, коментуючи рішення муніципалітету Північної Митровиці щодо відкриття мосту через Ібар, заявив, що косовський прем’єр-міністр Альбін Курті “хоче конфліктів будь-якою ціною”.
Представники Європейського Союзу тоді теж розкритикували ініціативу, зазначивши, що зараз не вдалий час відкривати для руху головний міст у Косовській Митровиці. В місії НАТО, KFOR, підкреслили, що питання відкриття центрального мосту через Ібар має бути вирішено шляхом політичного діалогу. В перекладі з дипломатичної на звичайну мову, заяви міжнародних структур означали: міст має відкритися тільки після того, як сербська сторона на це погодиться.
Відкриття знов відклали. Але кілька днів тому тема знов стала актуальною.
В травні представники партії Альбіна Курті – «Рух «Самовизначення» – в муніципальних зборах Північної Митровиці звернулися з проханням виконати рішення, прийняте минулого року, щодо відкриття мосту через Ібар. Одночасно заступник директора поліції Косова в північному регіоні Ветон Ельшані заявив, що міст через Ібар в Косовської Митровиці буде відкритий для руху «дуже скоро». В інтерв’ю косовському телебаченню він зазначив, що наразі він обговорює зі своїм керівництвом, як це можна зробити. «Я вважаю, що це лише питання часу, коли цей міст відкриють і як його відкриють”, – сказав Ельшані журналістам.
Негативна реакція сербів та міжнародної спільноти на поновлення розмов про відкриття мосту знов не забарилася.
Провідна партія сербів в Косово, Сербський список, заявила, що відкриття мосту для транспорту є «абсолютно непотрібним, неприйнятним і ескалаційним кроком, спрямованим на подальшу дестабілізацію ситуації». Вони закликали міжнародне співтовариство «вказати Курті, що відкриття мосту не може бути здійснено без згоди сербів, які проживають на півночі Косова», а наразі представники сербської громади такий крок не підтримують.
Європейський Союз нагадав, що питання відкриття мосту частиною діалогу за посередництва ЄС, а тому всі рішення мають прийматися в рамках цього процесу, із залученням офіційних делегацій Косово та Сербії.
Місія НАТО в Косово, KFOR, також, як завжди, закликала приймати будь-які рішення щодо головного мосту через річку Ібар у рамках діалогу Косово-Сербія за посередництва Європейського Союзу.
Треба зазначити, що наразі не існує перешкод для тих, хто дійсно хоче перетнути Ібар. Транспортний рух з півдня на північ і зворотньо здійснюється по інших мостах. Але центральний міст Косовської Митровиці давно вже не є суто інфраструктурним об’єктом.
Мостова історія
Відразу після війни знаменитому мосту відвели роль «миротворця». У 2001 році уряд Франції виплатив близько 1,5 мільйона євро на відновлення мосту. Роботи мали бути кроком не тільки до післявоєнного відновлення, але і до примирення: умови контракту передбачали, що для виконання робіт має бути залучено багатоетнічну будівельну бригаду албанців і сербів. Незважаючи на всі перепони, проєкт був реалізований.
Втім, мирна ідилія протрималася недовго.
В березні 2004 року на півночі Косово спалахнули потужні заворушення. Приводом стали повідомлення про те, що троє албанських дітей потонули в річці Ібар у Митровиці після нападу сербів. Сербська сторона заперечувала свою причетність, але маховик насилля вже закрутився. Наступного дня після трагедії почалися протести албанців на південному березі. Підрозділи KFOR заблокували міст, але сутички це не зупинило. Насильство поширилося по всьому Косово. 19 осіб – 11 албанців і вісім сербів – загинули під час заворушень.
З того часу міст через Ібар в Митровиці повноцінно не функціонує.
На початку 2010-х, невдовзі після того, як Косово проголосило незалежність, стався новий спалах насильства, і знов міст в опинився в центрі подій.
У липні 2011 року поліція Косово встановила контроль над пунктами пропуску на косовсько-сербському кордоні на півночі, що викликало протест сербів і призвело до сутичок.
В розпал напруженості на півночі було споруджено півтора десятка барикад, в тому числі на мосту через Ібар.
Відновлення функціонування мосту стало однієї з тем переговорів про нормалізацію відносин Белграда та Приштини під егідою Європейського Союзу, що старували 10 років тому. Угодою про нормалізацію відносин між Косово та Сербією була передбачена «ревіталізація мосту», яка мала на меті відкриття руху транспорту.
В 2014 році барикаду на мосту демонтували, але серби відразу замінили її на так званий «Парк миру», який складався з невеличких дерев у бетонних горщиках.
«Паркова барикада» була розібрана в 2016 року, коли почалася реконструкція мосту, про що було узгоджено в рамках переговорів за сприяння ЄС між Приштиною та Белградом.
Коли ремонт, який фінансувався Європейським Союзом і коштував понад 1,2 мільйона євро, завершувався, місцева сербська влада почала будувати з північного боку мосту бетонну стіну висотою два метри.
Офіційно було зазначено, що йдеться про суто технічну споруду – опорну стінку для набережної. Через деякий час після напружених переговорів за посередництва ЄС, сторонам вдалося домовитися, і стінку було прибрано. Але тоді вулиця з північної частини мосту була оголошена пішохідною, що ускладнило організацію проїзду через міст…
Символ… але чого?
Нескінченна та напружена історія моста в Косовської Митровиці демонструє, що намагання здійснювати миротворчість шляхом символічних рухів має свої обмеження. Креативний задум європейських чиновників щодо перетворення споруди на символ позитивних зрушень наштовхнувся на не менш креативну протидію з боку сербської сторони.
Зараз сербам важливо продемонструвати, що вони відчувають себе в Косово в небезпеці, і мосту тут відведено свою важливу роль.
Просування сербського бачення ситуації із мостом призвело до утвердження образу споруди як символу того, що конфлікт все ще невирішений.
З іншого боку, останні ініціативи албанців щодо просування ідеї відкриття мосту мають на меті реалізацію іншого символічного акту – утвердження влади Приштини на півночі. Відкритий міст став би частиною цього процесу поруч із забороною готівкового динара, закриттям сербських банків на півночі…
Тобто, зрозуміло, що «питання мосту» – в жодному разі не є проблемою суто технічного забезпечення транспортного руху. Це питання боротьби різних символів та змістів. І поки ця боротьба триває, зачинений міст залишається ще одним символом – символом глухого кута, в якому перебуває діалог між Белградом та Приштиною за посередництва Брюсселю.
