У Чорногорії оцінили саміт ЄС – Західні Балкани в Тіваті як безумовно успішний не тільки з політичної точки зору, а й з точки зору продемонстрованої спроможності впоратися з гібридними загрозами. Хоча на зустрічі в Чорногорії обговорювалася ціла низка важливих для розширення ЄС та євроінтеграції регіону питань, скандальний чартер із прихильниками Вучича на борту затьмарив важливі політичні дискусії.
«Leteći Ćacilend»
3 червня 2026 року чорногорська поліція затримала на злітній смузі аеропорту Тіват чартерний рейс із Белграда. На борту перебувало близько 90 громадян Сербії. Жоден із них так і не вийшов за межі аеропорту.
За даними чорногорських медіа, Директорат поліції та Агентство національної безпеки Чорногорії (АНБ) діяли згідно з даними, отриманими раніше від французької розвідувальної служби – Генерального директорату зовнішньої безпеки, співробітники якої прибули до Чорногорії кількома днями раніше, щоб підготувати візит президента Франції Макрона.
За результатами перевірки АНБ заборонило в’їзд 87 чоловікам. Усіх їх повернули до Белграда тим самим рейсом — літак Air Serbia після кількох годин затримки злетів зі злітної смуги аеропорту Тіват.
Те, що знайшли у затриманих, красномовно свідчило про характер поїздки. При пасажирах виявили засоби зв’язку, морську радіостанцію і банери з гаслом «Srbija pobeđuje» («Сербія перемагає») — символікою, нерозривно асоційованою з Вучичем та його Сербською прогресивною партією (СНС). Серед затриманих були відомі активісти СНС, яких у Сербії звинувачують в атаках на студентів-демонстрантів. Це люди, яких партія роками залучає до мітингів, охорони партійних приміщень та організації акцій на підтримку влади. Частина затриманих брала участь у «численних публічних зібраннях підвищеного ризику». Деякі пасажири чартеру мали кримінальне минуле.
Політик із Нового Саду Міран Погачар (Miran Pogačar) запросив у Air Serbia інформацію про те, хто організував і оплатив переліт до Тівата. Хоча відповіді він не отримав, журналісти з Чорногорії повідомили йому, що йдеться про компанію з Боснії і Герцеговини «Happy Travel» зі штаб-квартирою в Бієліні (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина). «Мая Антич, власниця цього агентства, мовчить і не хоче говорити, хто найняв це туристичне агентство для “Летючого Чаціленду” (Leteći Ćacilend)», — сказав він.
Перебуваючи в Тіваті, президент Сербії Александар Вучич повідомив, що чартерний рейс з Белграда організував хтось із його оточення, хто хотів зробити його перебування в Чорногорії приємнішим. Він підтвердив, що до Чорногорії мала намір прилетіти група його прихильників, але заперечив, що вони становили безпекову загрозу. За його словами, з 87 осіб, яких повернули до Сербії, «п’ять мали судимості, що є нижчим за середній показник на звичайному авіарейсі чи в автобусі». Вучич назвав заяви про загрозу дестабілізації безглуздими, водночас визнавши, що організація рейсу була «великою політичною помилкою».
Що це було?
Що хотіло оточення президента Сербії досягти організацією «Тіватського десанту»?
З огляду на публічні заяви, можна зробити висновок, що основною метою групи прихильників Вучича було забезпечення сербському лідеру неформального захисту.
Загроз, яким треба було протидіяти, з огляду на оприлюднену інформацію, було дві: безпекова та політична.
Безпекова загроза: безпосередньо перед початком саміту сербське Безпеково-інформаційне агентство (БІА) рекомендувало президенту Вучичу утриматися від поїздки до Тівата на саміт через високий рівень безпекового ризику. За даними БІА, у Чорногорії перебував Радоє Звіцер, якого сербські служби називають лідером кавачського кримінального клану і який, за даними спецслужб, міг готувати замах на Вучича. Втім, сербський президент проігнорував рекомендацію БІА. Це рішення теоретично могло спричинити появу «додаткових охоронців», яких забезпечив хтось з оточення Вучича.
Медіа так і називали групу осіб, що прибула чартерним рейсом на тіватський аеродром: «тіньова охорона Вучича». Але дуже малоймовірно, що група «чаці» дійсно є відповіддю саме на загрозу замаху найманого вбивці. Окрім того, як зазначив Желько Іванович, відомий чорногорський журналіст та один із засновників подгорицького видання Vijesti, «якби Вучич та його служби мали релевантну інформацію щодо локації Звіцера, вони б чимдуж побігли поділитися цією інфою з Європолом, DEA та іншими партнерськими службами. Оскільки вони очевидно її не мають, а лише здогадуються, то влаштовують цирк навколо серйозної теми, щоб розважати своїх виборців».
Отже, більш вірогідною виглядає інша версія – політична.
Напередодні саміту в соціальних мережах з’явилися знімки банерів та плакатів у Тіваті з написами «Tivat je uz studente pumpaj» і «Smrt Vučiću». Місцеве Управління поліції назвало ці фото фейком. Але не виключено, що оточення та прихильники Вучича все одно побоювалися проведення під час саміту акцій на підтримку студентських протестів у Сербії. Тоді група провладних активістів могла стати в пригоді і протидіяти протестувальникам на місці. Саме для цього група з чартера мала з собою провладні банери — щоб створити атмосферу підтримки сербського лідера.
Водночас, акції т.зв. чаці могли не просто зробити щось приємне для Вучича. Організація публічних акцій могла означати підвищення безпекових ризиків під час проведення саміту. Власне, так, очевидно, вирішили і спецслужби Чорногорії.
Безпекова загроза полягала не стільки в тому, що «тіватський десант» збирався «захищати Вучича», скільки в тому, що будь-які провокації під час саміту могли нашкодити іміджу Чорногорії серед європейських партнерів. З іншого боку, ці провокації могли мати відверто античорногорський зміст, чого можна було очікувати з огляду на останні події на лінії Белград — Подгориця.
Голодний Вучич
Загострення відносин на лінії Белград — Подгориця напередодні саміту ЄС – Західні Балкани не можна розглядати у відриві від загальної атмосфери поточних чорногорсько-сербських відносин. Коротко її можна охарактеризувати одним словом — напруженість.
Загострення 3–4 червня сталося не у вакуумі — воно стало кульмінацією кількатижневої відкритої ескалації.
У середині травня Вучич публічно відмовився від запрошення на урочистості з нагоди 20-річчя незалежності Чорногорії. «Отримав запрошення взяти участь у гламурному святкуванні відокремлення від нашої країни — звісно, не поїду. Мені було б соромно, я б плюнув собі і своєму народу в обличчя», — заявив він. Чорногорське МЗС тоді відповіло, що Чорногорія ніколи не була частиною Сербії в тому сенсі, в якому Вучич хоче це представити. Тоді один із чорногорських політиків запропонував заборонити сербському президенту в’їзд до Чорногорії. Сам Вучич відреагував авторською колонкою в просербському медіа з Подгориці, де пояснював, що нікого не ображав і просто скористався правом на власну думку.
За тиждень після цього, у самий день святкування незалежності Чорногорії, на кількох сербських телеканалах у Сербії та Чорногорії вийшов двосерійний документальний (чи «документальний») фільм «Referendum – priča o izmišljenoj slobodi» («Референдум — історія про вигадану свободу»), знятий Центром суспільної стабільності з Нового Саду — структурою, яку відкрито пов’язують із Вучичем та його Сербською прогресивною партією. Фільм просував тезу про те, що незалежність Чорногорії 2006 року була нелегітимною, а чорногорці — «вигаданою нацією», яка зрадила спільну історію, віру і родину. В Чорногорії кваліфікували контент як мову ненависті та пропаганду, тимчасово заборонивши трансляцію сербських каналів, які демонстрували стрічку, і оштрафувавши ті, що зареєстровані в Чорногорії і теж долучилися до показу.
Поява літака з «чаці» через два тижні після цього виглядає як наступний епізод у кампанії тиску на Чорногорію з боку Белграда. Не можна виключати, що на меті «групи з чартера» могло бути проведення античорногорських маніфестацій, які б довели до європейської спільноти поточний погляд сербської влади на факт існування незалежної Чорногорії.
Напружений характер відносин Белграда та Подгориці підкреслила і відповідь Сербії на заборону в’їзду та депортацію 87 сербських громадян. З вечора 3 червня понад добу сербські прикордонники фактично блокували в’їзд власників чорногорських паспортів до Сербії. На автомобільних пунктах пропуску зібралися кілометрові черги, затримувалися пасажири, що прилетіли рейсами до Белграда, сотні громадян Чорногорії проходили довгі перевірки (як пишуть медіа, за участю БІА), десяткам чорногорців було відмовлено у в’їзді, здебільшого — без пояснень.
Показово, що ситуація на кордоні почала нормалізовуватися після того, як Вучич із Тівата «попросив» про це. «Наші державні органи поводяться відповідно до правил взаємності, але я прошу їх цього не робити. Я прошу їх дозволити громадянам Чорногорії якомога спокійніше приїжджати до Сербії», — заявив він, тим самим підтвердивши, що рішення щодо блокування кордону для чорногорців ухвалювалися на найвищому рівні як відповідь на депортацію його прихильників.
Висновки
З подій навколо саміту в Тіваті можна зробити кілька висновків.
Перший. Александар Вучич та його оточення дуже болісно сприймають акції протесту студентів. Навіть малої ймовірності проведення антивучичівських мітингів у Чорногорії було достатньо для мобілізації значних коштів та десятків людей для організації чартеру «на море». Історія зі Звіцером виглядає радше як виправдання саме цих дій, спрямованих на «захист від блокадерів», а не від кримінальних авторитетів.
Другий. Белград не збирається відмовлятися від ідеї збереження Чорногорії у сфері свого впливу. Можна розглядати цей трек як частину розбудови «Сербського світу». Окрема, повністю незалежна Чорногорія не сприймається Белградом.
Третій. Белград украй незадоволений тим, що Чорногорія вступить до ЄС раніше за Сербію. Це незадоволення проявилося не тільки у спробі створити безпекові ризики під час саміту ЄС – Західні Балкани, а й в особистому ставленні Вучича до форуму в Тіваті. Спочатку взагалі стояло питання про його участь у заході. А після повернення з Тівата сербський лідер висловив своє невдоволення зовсім оригінальним способом — фактично звинуватив організаторів саміту у відступі від національної ідентичності, заявивши, що залишився після форуму голодним, бо гостей годували лише європейською їжею (замість традиційної).
Четвертий. Хоча на міжнародній арені політика нинішньої сербської влади може виглядати як багатовекторна і прагматична, регіональний вимір зовнішньої політики і, тим більше, внутрішня політика Белграда виглядають зовсім інакше. За словами Желька Івановича, «перформанс Вучича» «ще раз показав, чому зі стабілізатора він перетворився на дестабілізатора регіону», «і чому європейці, як він сам побідкався, сприймають Сербію як “малу Росію” Балкан», а його особисто — «як регіонального Лукашенка».
П’ятий. Події, що супроводжували саміт у Тіваті, ще раз продемонстрували високий рівень гібридних загроз для Західних Балкан і безпосередньо для Чорногорії, яка дедалі частіше опиняється на передовій протидії таким загрозам.
Аналітична група CWBS
