Сербські чи російські стадіони? Футбол, політика та організована злочинність у Сербії – Любомир Філіпович

Сербські чи російські стадіони? Футбол, політика та організована злочинність у Сербії – Любомир Філіпович

Нещодавня демонстрація російських прапорів уболівальниками футбольного клубу «Црвена Звєзда» на матчі чемпіонату Сербії виходить за рамки суто спортивних пристрастей, розкриваючи цікаву взаємодію футбольних фанатів, політичної діяльності та історичних течій у Сербії. Цей вчинок є не просто ізольованим проявом геополітичної симпатії, а важливою главою в поточному наративі про участь сербських груп футбольних фанатів у політичних і націоналістичних активностях, ймовірно організованих сербськими спеслужбами.

Цей інцидент є лише одним із прикладів проросійської активності сербських футбольних хуліганів. Їхня творчість, зокрема зображення надмогильних хрестів (цвинтаря) у кольорах українського прапора (виставлене на публіку ще до російського вторгнення) разом із підтримкою певних суперечливих фігур підкреслює давню прихильність до Росії.

Футбольна фанатська культура в Сербії, особливо серед таких груп, як «Деліє» «Црвени Звєзди» та «Гробарі» белградського «Партизану», уособлює більш глобальний соціально-політичний феномен глибоко криміналізованого суспільства. Ці групи історично вийшли за рамки ролі простих вболівальників футбольних клубів і національної збірної Сербії. Вони займають досить важливе місце у стратегії сербських спецслужб.

Коріння цих складних відносин можна простежити до часів розпаду соціалістичної Югославії, коли футбольні стадіони стали сценами для вираження та посилення націоналістичних настроїв та міжетнічної напруженості, особливо під час матчів між командами з різних югославських республік. Сумнозвісний матч 1990 року між «Црвеною Звєздою» (Белград) і «Динамо» (Загреб) у Загребі, який переріс у акції насильства, символізує переплетення футболу з політичними та суспільними потрясіннями, які призвели до війни в Югославії. Джеймс Монтегю у матеріалі для CNN включив цей матч до п’яти футбольних подій, які суттєво вплинули на світ.

Участь груп футбольних фанатів у воєнних конфліктах, включаючи їхні зв’язки з парамілітарними формуваннями, очолюваними особами, подібними до Аркана, підкреслює ступінь взаємозв’язків між світом футбольних фанатів і політичними гравцями. Трансформація Аркана з очільника «Деліє» у командира парамілітарного підрозділу, причетного до воєнних злочинів, ілюструє те, як фанатські групи можуть бути мобілізовані для досягнення політичних і військових цілей, часто з прихованої чи явної згоди влади.

Схоже ця балканська історія повторюється, про що свідчить нещодавній суд в Сербії над Велько Белівуком, футбольним хуліганом, який виріс у лідера банди. Судовий процес ще очевидніше викрив зловісні зв’язки між вищим керівництвом Сербії та жорстокими наркоугрупованнями, проливаючи більше світу на зв’язок держави з кримінальними елементами, про що йдеться в нещодавній статті в New York Times. Твердження Белівука про те, що він діяв за наказами президента Александара Вучича, підкреслюють глибокі зв’язки між політичною владою, організованою злочинністю та групами футбольних фанатів у Сербії.

Перетворення Белівука з футбольного фана на злочинця на фоні його зв’язків із впливовими політичними діячами та дій його банди, що нібито підтримуються державою, певною мірою відображає шлях, який пройшов Аркан наприкінці 1980-х і на початку 1990-х. Це демонструє темне переплетення культури футбольних фанатів із злочинним світом і політичними схемами. Подібне злиття не лише стосується злочинної діяльності, а й відображає ширшу тему російського впливу в Сербії, де угруповання футбольних фанатів, які традиційно схильні до націоналізму, тепер діють в тому числі як канали вираження геополітичної прихильності, зокрема щодо Росії.

Нещодавні режисовані прояви підтримки Росії вболівальниками «Црвени Звєзди» на тлі глобальної геополітичної напруженості викликають запитання щодо потенційної участі чи координації на урядовому рівні. Продумана організація цих проявів свідчить про наявність певного керування ззовні, що вказує на участь сербських спецслужб у використанні фан-груп для просування політичного порядку денного. Ймовірно йдеться про окреслення геополітичної позиції та лояльності Сербії.

Крім того, зв’язок груп сербського футбольного фанатського кола з організованою злочинністю та роль у політичних протестах підкреслює його значимість як соціально-політичного суб’єкта. Світло на цей аспект проливає звіт Глобальної ініціативи проти транснаціональної організованої злочинності щодо груп футбольних фанатів на Західних Балканах.

Історично відомі факти вербування футбольних уболівальників югославською та сербською розвідками для таємних операцій за кордоном, включаючи політичні вбивства, додає ще один вимір цій складній ситуації. Фанатські групи дійсно мають давні стосунки з політикою урядів та їх таємною діяльністю, отже демонстрацію російських прапорів на стадіонах слід сприймати як частину безперервної взаємодії між державою та фанатськими групами, що служить ширшим політичним цілям.

Значимість наслідків таких організованих дій у сербській футбольній культурі підкреслює необхідність тонкого розуміння факторів, що формують публічні прояви політичних настроїв та національної ідентичності. Це вимагає поглибленого вивчення етичних міркувань, пов’язаних з використанням фанатських груп у політичних цілях, і довгострокового впливу таких стратегій на саму структуру суспільства.

Взаємодія між групами сербських футбольних уболівальників, політичними рухами та державним апаратом, що підтверджується останніми подіями та ґрунтується на історичних прецедентах, переконливо окреслює складну динаміку розвитку сербського суспільства. Кейс із сербськими футбольними фанатами та їхніми глибокими зв’язками з організованою злочинністю та органами безпеки відкриває унікальний погляд на ширші теми спорту, політики та суспільства на Балканах.