Вирок Спеціальних палат в Гаазі лідерам Армії визволення Косова (УЧК) мав стати завершенням багаторічного процесу, не тільки правового, але й політичного. Останній де-факто міжнародний суд над учасниками збройних конфліктів в колишньої Югославії, розглядався як епілог поствоєнної історії регіону, після якого Західні Балкани мали остаточно стати на шлях на розбудови мирного та солідарного майбутнього разом з ЄС. Втім, після оголошення вердикту питань виникає більш ніж відповідей.
Вироки суду та висока політика
Вироком першої інстанції Спеціальні палати Косова у Гаазі засудили до ув’язнення колишнього командира Армії визволення Косова (УЧК) Реджепа Селімі (отримав 13 років), колишнього керівника розвідувальної служби УЧК Кадрі Веселі (18 років), колишнього речника УЧК Якупа Краснічі (25 років), колишнього члена Генерального штабу та Політичного управління Армії визволення Косова Хашим Тачі (25 років). Всіх їх визнано винними у скоєнні воєнних злочинів у 1998–1999 роках як проти сербів та інших неалбанських громад (ромів), так і проти албанців, яких звинувачували в співпраці із режимом Белграда. В той же час, підсудних було виправдано за звинуваченням у злочинах проти людяності.
Всі четверо засуджені обіймали важливі посади в керівництві післявоєнного Косова. Селімі був депутатом, керівником фракції Руху «Самовизначення» (Vetëvendosje, LVV) в парламенті (нині LVV – правляча партія в Косові), Веселі і Краснічі – спікерами парламенту, Тачі обіймав посади президента, прем’єр-міністра, міністра закордонних справ. Цей факт вже сам по собі мав політизувати судовий процес. Але політичний контекст вердикту цим не обмежується.
Тачі, якого судді в Гаазі визнали воєнним злочинцем, був ключовим переговорником Приштини в процесі досягнення мирних домовленостей в 1999 році, зробив значний внесок в укладення післявоєнних угод з Белградом за посередництва Брюсселя та долучився до початку євроінтеграції Косово.
Хашим Тачі був очільником косовської делегації у Рамбує (Франція) у лютому-березні 1999 року, коли мирні переговори закінчилися провалом, але не через позицію представників Косова, які погоджувалися на компроміс, а через відмову Белграда йти на поступки. Ці події призвели до початку повітряної операції НАТО проти Югославії.
У квітні 2013 року, після чергового раунду переговорів за посередництва ЄС тодішні прем’єр-міністри Косова Хашим Тачі та Сербії Івіца Дачич парафували «Першу угоду про принципи, що регулюють нормалізацію відносин». Серед іншого, угода передбачила створення Асоціації сербських муніципалітетів (ЗСО) на півночі Косова.
Через кілька днів після досягнення домовленостей між Приштиною та Белградом, Європейська комісія рекомендувала Європейській Раді схвалити переговори щодо членства Сербії та переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію для Косова.
Косово підписало Угоду зі ЄС у жовтні 2015 року. Хашим Тачі, тоді – міністр закордонних справ і віце-прем’єр-міністр Косова, в статті для Euractiv описав шлях до цієї події так:
«Переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію розпочалися після укладення Брюссельської угоди 2013 року між Косово та Сербією, яка започаткувала процес нормалізації відносин між нашими двома країнами.
Цього серпня [2015 р.] ми підписали чотири угоди з Белградом, які посилять співпрацю в енергетичному та телекомунікаційному секторах, а також передадуть повноваження сербським громадам на півночі Косова.
Тим часом наш парламент цього літа також погодився внести зміни до конституції Косова, щоб створити спеціальний суд у Гаазі для розслідування ймовірних воєнних злочинів, скоєних під час конфлікту».
«Жовтий будинок»
Парламент Косова створив Спеціалізований суд (Спеціалізовані палати та Спеціалізовану прокуратуру, The Specialist Chambers and Specialist Prosecutor’s Office) 11 років тому в умовах потужного внутрішнього спротиву і під сильним міжнародним тиском з боку ЄС та США. Формально установа є частиною системи правосуддя Косова, проте розташована у Нідерландах, у Гаазі, та укомплектована виключно міжнародними суддями й прокурорами. Із самого початку передбачалося, що суд сфокусується на розслідуванні саме дій Армії визволення Косова. Тодішні опозиційні сили в Косово насамперед Рух «Самовизначення», а також ветеранські організації УЧК рішуче виступали проти створення цього органу. Але вимоги ЄС були однозначними – не буде суду – не буде євроінтеграції.
Повернення до розгляду справ проти лідерів Армії визволення Косова пояснюється насамперед широким міжнародним резонансом, який було створено навколо звинувачень УЧК у торгівлі органами. Офіційним аргументом для створення Спеціальних палат (і про це вказується на офіційному сайті цієї установи) безпосередньо став звіт від 7 січня 2011 року Парламентської асамблеї Ради Європи, підготовлений швейцарським прокурором Діком Марті. Текст доповіді, що спирався на опубліковані раніше мемуари експрокурора МТКЮ Карли дель Понте, містив твердження про те, що УЧК організувала мережу таємних таборів на території Албанії (зокрема в так званому «Жовтому будинку»), де у полонених сербів та цивільних албанців насильно вилучали органи для подальшого продажу на чорному ринку.
Після оприлюднення цього звіту Європейський Союз створив у 2011 році Спеціальну слідчу групу (SITF) під керівництвом американського прокурора Клінта Вільямсона для проведення незалежного розслідування щодо наведених у звіті звинувачень, а також інших злочинів, пов’язаних із цими звинуваченнями. У 2014 році Вільямсон оприлюднив офіційні висновки: звинувачення щодо торгівлі людськими органами не підтвердилися, але знайдено докази для притягнення керівників УЧК до відповідальності за інші злочини.
Незважаючи на відсутність доказів щодо найбільш скандального та резонансного звинувачення, Спеціальні палати в Гаазі були створені і почали свою роботу. Втім, як можна побачити, ані в офіційному обвинувальному акті проти лідерів УЧК, ані у вироку першої інстанції від 16 вересня 2026 рокуобвинувачень щодо торгівлі органами немає.
Російський слід
В Албанії переконані, що обвинувачення Армії визволення Косова в торгівлі органами із самого початку були фальшивкою, сфабрикованою в Кремлі. Виступаючи на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи в жовтні 2022 року прем’єр-міністр Албанії Еді Рам нагадав, що ініціатором активного роздмухування цієї теми став тодішній голова російської делегації в ПАРЕ Костянтин Косачов, який у 2008 році представив звернення «Нелюдське поводження з людьми та незаконна торгівля людськими органами в Косово”. Виступ росіянина тоді і запустив весь процес, який почався зі звіту Діка Марті і призвів в 2026 році до вироку проти лідерів УЧК.
Втім, яким би не було втручання росіян, не можна не помічати активного залучення в процес запуску механізмів засудження косовських лідерів Заходу. Так, ЄС підтримував цей процес від самого початку і, разом з іншими країнами-донорами (Канада, Норвегія, Швейцарія, Туреччина та Сполучені Штати), фінансово забезпечує роботу суду в Гаазі.
Причиною такої європейської і загалом західної політики напевно дійсно є гуманістичне прагнення забезпечити правосуддя для жертв злочинів, скоєних будь-якою стороною конфлікту. Однак не можна виключати спробу Брюсселя, Вашингтону, та інших столиць завоювати довіру сербського політикуму та суспільства, таким чином «компенсувавши» свою політику щодо косовського питання в попередні роки, яку серби вважають ворожою.
Йдеться не тільки про повітряну кампанію НАТО 1999 року проти Югославії, яку в Белграді розцінюють як агресією, але й про рішення Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, зокрема, у справах, що стосувалися конфлікту в Косово.
Як відомо, в рамках процесів, що розглядалися МТКЮ, кількох сербських політичних діячів та воєначальників засудили, натомість виправдали представників Армії визволення Косова, зокрема, Рамуша Харадиная, колишнього командира УЧК, який після війни деякий час обіймав посаду прем’єр-міністра Косова. На яких би доказах не базувалися ці вироки, серби їх не сприймають як справедливі.
Виклики судового рішення
Сукупність низки різних факторів призвели в підсумку до поточного стану речей, коли постаті, яких в Косово вважають національними героями і які роками взаємодіяли із Заходом та користувалися його підтримкою, тепер оголошені злочинцями.
В Белграді все одно незадоволені, тому що до вироку лідерам УЧК не увійшли злочини проти людяності, а звинувачення щодо торгівлі органами забуті.
В Брюсселі, Вашингтоні та інших західних столицях тепер чекають, що косовари змиряться зі своїм минулим, відмовляться від героїзації лідерів Армії визволення Косова і почнуть будувати життя «з нового розділу».
Албанці в Косово та за його межами проводять акції протесту і з надією готуються до апеляції.
Експерти ставлять питання щодо подальшої долі діалогу між Приштиною та Белградом за посередництва ЄС та висловлюють занепокоєння щодо впливу рішення Спеціальних палат на загальну ситуацію на Західних Балканах.
Аналітична група CWBS
